Родік Какічєв: "Я продав свою гітару "Океану Ельзи"

Tango Tempo готують дебютний альбом та кліп

На Закарпатті люблять сучасну музику. Гастролі відомих в Україні виконавців тут проходить із незмінними успіхом. А ось суто закарпатських музикантів, які досягли неабияких успіхів, досі можна перерахувати лише на пальцях. Хоча формацій, що грають у різних стилях не бракує. Щодо їх подальших перспектив говорити нині досить важко - одним бракує таланту, іншим грошей на "розкрутку", треті ще дуже молоді і тільки набираються досвіду. Однак здається, що ужгородського гурту «Tango Tempo» все це не стосується. Їх вже досить добре знають у Києві, а завдяки світовій мережі і у Європі. Стільки схвальних відгуків на адресу місцевих музикантів мені особисто читати ще не доводилося.

Приємно дивує, наприклад, працездатність хлопців - в їхньому арсеналі вже понад 300 композицій! Можливо не всі вони доведені до розуму, і більшість інструментальні. Хоча такий закон жанру в якому грає гурт - це електронний біт (ейсід джаз, хіп-хоп та інші модні стилі) плюс живі інструменти. Ще одна "родзинка" - чорношкірий вокаліст, який приїхав з ... Харкова. Саме зараз триває кінцевий запис дебютного альбому, а потім не менш відповідальний момент - зйомки професійного кліпу. І не одного, а одразу двох. Тож вже восени на українських каналах ми побачимо «Tango Tempo» у всій своїй красі. І будемо пишатися, бо це ж наші!

Tango Tempo - струйова музичка!

Аби не відривати весь гурт від роботи, я вирішив зустрітися тільки з одним з них. А саме з Родіоном Какічєвим, моїм старим другом (до речі, він намагався колись навіть мене, щоправда безуспішно, навчити грати на басу). Родік - досить відома персона нашого музичного "бомонду". Мабуть вже не має жодного ужгородського гурту, де б він не брав участь хоча б у ролі порадника. Розмовляли ми з ним довго (не дивуйтеся - майже цілий день). А

розпрощалися тільки о 3-ій годині ночі, після концертної програми в клубі "Бюргер". Пива тоді випили вдосталь, не тільки за музику, але й за день народження музиканта.

- У скількох проектах ти нині береш участь?

- Як мінімум у трьох. Це «Papy Blues Band», який ти зміг сьогодні почути - це блюз та рок-н-рол, який виконується виключно угорською мовою. Інша група - це джазовий «Pap Jazz Quartet», вже досить відомий, під керівництвом Віллі Папа. І звісно – «Tango Tempo». Поки що все, більше не встигаю. Грати приходиться абсолютно різнопланову музику, однак мені вона цікава і в цьому є момент власного розвитку.

- Тобто ти можеш при бажанні грати будь-яку музику?

- Намагаюся робити тільки те, що мені по душі. Точно, що ніколи не буду грати низькоякісну попсу, якою і так вже переповнений ефір. Хоча, якби мене запросила, наприклад Мадонна, то кинув би все (сміється. - авт.). Хоча був час, коли довелося брати участь у проекті, від музики якого не отримував жодного задоволення. Але це в минулому, тоді потрібно було заробляти гроші. Тепер більше цікавить саме творчість.

- Тебе всі запрошують і це приємно. А ось заробити з музики вже є можливість?

- Дивлячись де. Можливо в Києві це реально. А ось в Ужгороді ще досить проблематично. Тому і приходиться буквально розриватися на шматки по різних проектах. Тим паче досі ще немає у нас досвідчених менеджерів та продюсерів. Тому музиканти самі мають влаштовувати концерти, домовлятися за гонорар і таке інше.

- Чим відрізняється музика «Tango Tempo» від інших груп?

- Це синтез електронних стилів плюс накладка "живого" басу. Можу сказати, що подібного не робить в Україні практично ніхто. У нас кожний професіонал у своїй справі. Наприклад, наш вокаліст Мартин співає на рідній мові - англійській, звісно без акценту. Тому мало хто може послухавши наші записи повірити в те, що група має українські коріння.

- А як Мартин опинився в Україні?

- Сам він родом з Уганди. Приїхав колись до нас навчатися, тепер викладає англійську мову для багатих людей. Тепер сидить в ужгородській студії і записує вокальні партії. Вже повністю готові 9 композицій.

Rodik Kakicheff z bassom

- І що далі?

- Є люди, які підтримали нас фінансово - вийде повноцінний альбом. Тираж буде поки що невеликий - 1000 екземплярів. Потім відзнімемо 2 відеокліпа. Їх до речі вже чекають на каналі "Ентер-Мюзік", в нас є там знайомі.

- За ротацію прийдеться сплачувати?

- Ні, вони готові піти на такі жертви заради нас (сміється. - авт.). Тобто просто хороші і класні люди там працюють.

- Багато в шоу-бізнесі вирішують саме знайомства?

- Думаю, що так. Можливо після таланту музикантів на другому місці, а іноді навіть на першому. Потрібен дизель, який штовхатиме вагончики. Не дивлячись на їх красу вони будуть стояти без руху.

- Однак у вас музика досить альтернативного формату. Нелегко буде пробитися?

- Мені здається, що зараз йде тенденція саме до експериментальної музики. Молодь вже втомилася від однакової "попси", хочеться чогось нового. Музична індустрія в Україні розвивається, і неформат однозначно займе тут достойне місце під сонцем.

- Серед останніх концертів які запам’яталися найбільше?

- «Tango Tempo» вже двічі приймає участь у міжнародному конкурсі молодих музикальних формацій – «The Global Battle Of The Bands» («Світова битва гуртів»). У 2006 році його фінал проходив у мукачівському замку, минулого - у Словаччині. Перший раз ми зайняли 5 місце, наступного разу 4. Тобто зберігається у нас така позитивна тенденція. Головний приз для переможців - це виступ у Лондоні, а вже там лідера очікує приз 100.000 доларів плюс світове турне. Минулого року представляти українську музику поїхав київській гурт "АтмАсфера". А у нас все, сподіваюся, ще попереду.

- Що іще маєте серед здобутків?

- Нашу музику вже добре знають у столиці. Її включив до своєї збірки на компакт-дисках відомий журнал "Афіша", назвавши однією з найкращих інді ( тобто незалежних. – авт.) груп в Україні. Запросили нас також на виступ у клубі "Хмільна бочка". А нещодавно вийшла свіжа збірка під назвою "Ре:еволюція", куди ми також потрапили.

- Чи плануєте перебратися у Київ?

- Поки що ні, хоча було таке бажання. Однак поки що тримає нас робота в Ужгороді.

- Ти брав участь у більше ніж 20 музичних проектах. Однак першою стала ужгородська група "Крістофер Робін". Чи не було бажання зібратися як раніше і записати альбом?

- Так, проект зустрічі «10 років потому» був. Однак майже всі з учасників гурту нині працюють у Києві і не проявили до цього великого інтересу (вони дизайнери у рекламному бізнесі, їх твори можна щодня побачити по телевізору. - авт.). На жаль. Залишилися тільки старі записи на касеті, які добре знали меломани.

- Ніхто з старих "крістоферів" більше не займається музикою?

- Хіба що вдома, за допомоги комп’ютерних програм. Наскільки мені відомо Саша Кулаков навіть зайняв приз за найкращий саундтрек до фільму десь у Франції.

- Десять років тому я записав з тобою інтерв’ю, яке мало назву "Мій улюблений Music Man". Мова йшла про твою гітару. Я чув, що у неї якось цікаво склалась доля.

- Так, це був американський бас. Коштував він 200 доларів - чимала сума на той час. Мені вдалося поїхати в Казахстан, де вдалося заробити на одному одноразовому бізнесі 158 доларів, інше взяв у борг. Але час іде, тому вирішив якось його поміняти. Зацікавився моїм інструментом Денис з нового складу "Океану Ельзи". Бачив свій бас в кліпах та в роботі - на концертах. Було приємно, що він "працює" далі. А тепер у мене 6-струнний "Warwick", який також продаю. Дорого. Отже, поспішайте (сміється. - авт.).

- Тобто зараз якісно грати недешеве задоволення?

- Однозначно. На китайських інструментах грати дуже важко - це як перша моя гітара білоруський "Бас-1". Хоча не важливо який інструмент, головне – відповідне ставлення до нього. У нашого гітариста Андрія Гасинця ми якось знайшли старий скалічений "Урал" і вирішили використати його звучання. І записали цілий трек! Називається композиція «Old Game» ("Стара гра"). Не думаю, що хтось здогадається на чому ми тоді її зіграли.

- Наскільки розумію всі учасники проекту займаються ще чимось іншим?

- Так, Андрій (гітарист) - дизайнер по меблям, а Саша - спеціаліст по комп’ютерам.

- Скільки потрібно молодій групі, аби "розкрутитись" у Києві?

- Дуже багато. Ще декілька років тому йшлося про суму в 100.000 доларів. В першу чергу це оплата продюсера. З іншого боку, маючи такі гроші вже непотрібно ні до кого звертатися (сміється)... В принципі, якщо музика справді варта уваги, то знайдуться люди, які будуть допомагати навіть безкоштовно. Наприклад, як нам (сміється)…

P.S. Почути і побачити «Tango Tempo» вживу можна в ужгородських та мукачівських клубах (поки що). А їх музику легко знайти у мережі Інтернет (поки безкоштовно). Наприклад тут: http://chksys.mylivepage.ru/file/157

Фото: Ната Попова (Ужгород)

"Старий Замок "Паланок"