Наболіло

Щось таке безглузде було у його „люблю тебе”, після того, як мільйон разів образив і повернувся спиною.

Хіба можна так безглуздо любити? Слова, коли на них, як на ноти, не покладені дії – порожні, а отже – безглузді, абсурдні.

А скільки такого в світі – незрозумілого, безглуздого, несправедливого… Що то таке, взагалі, безглуздя, несправедливість, недоречність, абсурд?

Незрозуміло, чому люди ображають один одного. Адже і ображеному, і тому, хто образив після того тисне у грудях.

Незрозуміло, чому коли любиш, неодмінно страждаєш.

Чому так виходить, що чиєсь ім*я знає світ, а про існування іншого і знати не хочуть?

Нащо воліти здаватись кращим, замість того, щоб намагатись кращим бути.

Безглуздя – обіцяти і не виконувати обіцянки. Безглуздя – бити себе у груди, горлати „Я!”, коли усім навколо смішно.

Безглуздо пишатися своїм дорогим вбранням, коли його нікуди вдягати.

Безглузді дорогі ресторани, коли у них нікому заходити. Безглузді дорогі бутіки, якщо більшість відвідує їх як музей, милуючись, але – „Руками не трогать” .

Безглуздо мріяти про дім на березі моря і авто, лежачи на канапі.

Недоречні спа - масажі та пластичні „підтяжки”, коли у душі некрасиво. Недоречні дорогі камінці, якщо їх вставляють у зуби, недоречні золоті ланцюжки, якщо з них робити ошийник собаці.

Недоречні лайки і образи, бо ми всі рівні – люди. Недоречні сварки, війни, бо життя всього одне. Недоречна будь – яка недоречність, яка заважає жити і посміхатись, радіти і любити. Можливо, недоречні і оці мої думки. Але ви вибачайте – то наболіло.